|
Макарец
Н.Ф., Шубин В. И.
В МИРЕ КНИГ И НАУЧНЫХ КОММУНИКАЦИЙ
(продолжение,
начало см.: Вып. 11.)
І.
Монографии и учебные пособия
1.
Націоналізм: Антологія /Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К.:
Смолоскип, 2000. – 872 с. Тираж 1000 прим.
Ця книжка продовжує започатковану видавництвом
“Смолоскип” серію видань під загальною назвою “Політичні
Ідеології”, перша збірка – “консерватизм” – вийшла друком у 1998
році, Упорядники серії переслідують мету почергово
репрезентувати основні традиції політичної думки та відповідні
політичні ідеології, керуючись при цьому принципом утвердження
різноманітності думок та ідеологічного плюралізму і особливо
наголошуючи на необхідності діалогу ідеологій як важливої
передумови підтримки рівноваги цінностей у будь-якому
суспільстві. Це сприяє розвитку політичної культури і уможливлює
застосування політичних ідеологій не лише як засобу мобілізації
певних рухів, а й системи координат для всі громадян і для самих
політиків.
Вивчення політичних ідеологій дає змог не лише
орієнтуватися у проблематичному та мінливому соціальному світі.
Воно направлено на виявлення сенсу та значення людських вчинків,
поведінки, політичної діяльності, що сприяє викриттю й
“суспільному знешкодженню” ідеологічних ілюзій та стереотипів.
Відомо, що у становленні класичних європейських ідеологій
філософія відіграла вагому, якщо не вирішальну роль, оскільки
останній ідеологія завдячує обгрунтуванням своїх засадничих
принципів і цінностей. Проте й після остаточного оформлення і
подальшого “самостійного” функціонування ідеології філософія не
повинна відірватись та ізолюватись від першої. Філософ-мислитель
повинен постійно звертати увагу на застосування політичними
ідеологіями та рухами певних ідей і настанов, залишаючись на
позиціях самокритичності й не допускаючи властивого ідеологіям
спрощення відповідної політичної філософії, обумовленого
орієнтацією на масову свідомість й пересічну особистість. Це дає
змогу виявляти фундаментальні вади як самої філософської
концепції, так і заснованої на ній політичної ідеології. Тобто
врахування практики застосування якоїсь концепції політичної
філософії є важливим джерелом її збагачення й оновлення.
Стосовно України й націоналізму, то останній
перебуває сьогодні здебільшого у сфері суспільної полеміки, а не
фахової наукової дискусії. У сучасній українській науковій
літературі та публіцистиці поки що немає усталеного розумінні
терміну “націоналізм”. Він може трактуватися занадто широко, а
може залишатися ідеологічним ярликом, яким традиційно в
Радянській Україні позначали будь-які вияви національної
свідомості та культури, ідеологічні чи політичні напрями, що не
відповідали державній комуністичній ідеології в галузі
“національного питання”, загрожували пануванню цієї ідеології і
могли стати чи ставали основою для сепаратистських тенденцій.
Перш за все в цьому випадку “націоналізм” ідентифікується з
радикальним (інтегральним) націоналізмом, в якому
протиставляються загальнолюдські і національні цінності й
абсолютизуються національні пріоритети. На рівні масової
свідомості націоналізм традиційно, як і за радянських часів,
переважно асоціюється з національною ворожнечею, нетерпимістю,
агресивністю тощо.
У даній антології, першій в Україні, що
присвячена проблемам нації та націоналізму, пропонується добірка
текстів, які знайомлять читача х найважливішими інтелектуальними
джерелами та теоріями нації і націоналізму. Переважна більшість
текстів відноситься до класичної спадщини у даній царині, що дає
змогу окреслити найважливіші етапи вивчення даної проблематики
протягом ХІХ – ХХ ст. Майже всі твори західних авторів вперше
перекладені на українську мову.
Структура антології відтворює основні питання,
що постають перед дослідниками націоналізму. Вона містить
вступну статтю В. Лісового та О. Проценка “Націоналізм, нація та
національна держава” та шість частин. Перша частина
“Інтелектуальні джерела націоналізму” представлена уривками з
творів та окремими дослідженнями таких європейських та
українських мислителів як Й Гердер, Й Фіхте, Д. Мацціні, Д.
Мілль, Л. Актон, Е. Ренан, Ш. Моррас, Ю. Бачинський, М.
Міхновський, І. Франко, М. Грушевський, Д. Донцов, Ю. Вассиян.
Друга частина “Що таке націоналізм?” включає
дослідження сутності основних ознак та принципів націоналізму
такими сучасними авторами як П. Альтер, Ю. Каменка, Е. Сміт, К.
Майноуг, Е. Гелнер, Р. Шпорлюк, В. Рудко та М. Сосновський. В
третій частині “Етнічність і націоналізм” досліджуються проблеми
етнічності ( Е. Тонкін, М. Макдоналд, М. Чепмен, Р. Скемергорн,
П. Брас, Д. Гатчінсон та Е. Сміт), її відмінності від таких
спільнот як клас, раса, нація (Т. Еріксон, П. Брас, Д. Гатчінсон
та Е. Сміт), проблеми виникнення та сутності етнічного
націоналізму (Р. Мекрайдіс, К. Вулф), становлення етнічних та
політичних націй в Європі та їх специфіка (Я. Крейчі та В.
Велімський).
Назва четвертої частини – “Нація як концепт та
цінність” – говорить сама за себе. В цій частині особливо слід
виділити такі статті: Р. Армстронг. Нації до націоналізму; В.
Коннор. Коли сформувалася нація?; К. Дойч. Народи, нації та
комунікація; Б. Андерсон. Уявлена спільнота; П. Альтер. Нація:
проблема визначення.
В п’ятій частині “Типологія націоналізму”
розглядуються критерії класифікації різновидів націоналізму,
основні ознаки їх типів та їх реальний історичний вираз. Г. Кон
відрізняє націоналізм “західний” (раціональний і асоціативний)
від “східного” (органічного і містичного). Е. Сміт класифікує
націоналізми на територіальні та етнічні. П. Альтер виділяє таки
тип націоналізму як 1) рісорджименто як рух за політичне
об’єднання, утворення націй і самовизначення їх у національній
державі; 2) реформаторський; 3) інтегральний. Виділяються також
культурний та політичний, ліберальний та неліберальний (Д.
Пламенац); індивідуалістськи-лібертаріанський та
колективістськи-авторитарний (Л. Грінфелд); анархічний,
радикальний, ліберальний, консервативний націоналізми (Б.
Стефанеску).
Шоста
частина “Перспективи націоналізму” представлена статтями Е.
Гобсбаума, Р. Брубейкера, А. Валіцького. Робота англійського
історика-марксиста Е. Гобсбаума “Націоналізм наприкінці ХХ
сторіччя” написана в 1992 р. Використвуючи значний історичний
матеріал, в тому числі аналізуючи процеси розпаду СРСР,
Югославії і утворення на їх теренах нових незалежних держав,
вчений приходить до висновку, що ті процеси, які складають
головний зміст понять нація, націоналізм, національна держава,
минули свою кульмінацію, а самі ідеї нації, націоналізму і
національної держави перебувають у кризовому, “явно
розладнаному” стані. Класична форма вільсонівсько-ленінської
ідеології і програми як прагнення домогтися національної
монолітності шляхом розбудови національно однорідної держави не
тільки небажана, але і шкідлива, бо її реалізація, на думку
автора, приведе до самознищення і не може бути дієвим та
ефективним політичним засобом розвитку людства в ХХІ ст.
Е. Гобсбаум зазначає, що хоча сьогодні
націоналізм і не став менш впливовим у світовій політиці, він
все ж таки втрачає свою історичну вагу й перестав бути
глобальною політичною програмою, якою був у ХІХ та на початку ХХ
сторіч. На сьогодні націоналізм є фактором який ускладнює інші
процеси або є їх каталізатором. Нація і націоналізм залишаться
персонажами історії ХХІ ст., але будуть відігравати другорядні,
часто навіть випадкові ролі. Історія ХХІ ст. буде
супернаціональною й інфранаціональною, відобразить занепад
старої національної держави як дійової системи і стане історією
нової супернаціональної перебудови всієї людської цивілізації.
Від себе додамо, що трагічний початок ХХІ ст.
посилює зазначені Гобсбаумом тенденції і загострює проблему
більш вагомішої і більш значимої ідентичності ніж національна.
Сьогодення вимагає від кожного члена людського роду чітко
ідентифікувати себе або з середньовічним минулим, або
толерантним і свободним майбутнім, не дивлячись на те, чи ти
мусульманин чи християнин, чи ти афганець чи американець, чи ти
представник східної культури чи західної.
Іншої думки в оцінці перспектив національної
держави додержується один із найвідоміших дослідників
націоналізму 90-х років ХХ ст. професор Каліфорнійського
університету Р. Брубейкер у матеріалі “ Громадянська та етнічна
нації у Франції та Німеччині” (1992 р.). Він вважає, що ті
дослідники та політики, “які проголошують настання
постнаціонального віку, занадто поспішають відправляти
національну державу на звалище історії”. Вона має ще значний
запас живучості. І справа не в тім, що національна держава –
етнодемографічне явище чи певний набір “інституційних
облаштувань (arrangements)”, а в тім, що вона є способом
осмислення й оцінки політичного та соціального членства західних
країн у європейській спілці. Можливість настання
постнаціональної ери Р. Брубейкер допускає
лише з огляду на довготривалу перспективу. Одначе у межах
осяжного майбутнього, наголошує дослідник, національна держава
та національне громадянство залишаться значною мірою з нами і
будуть як спосіб мислення й надалі дуже впливовим.
Завершується шоста частина антології, а отже і
розгляд проблем нації, націоналізму, національної держави
статтею професора історії Університету Нотр-Дам (США) А.
Валіцького “Чи можливий ліберальний націоналізм?”, в якій автор
намагається обгрунтувати доцільність і перспективність так
званого “ліберального націоналізму”, сутність якого виражається
у поєднанні національних цінностей з цінностями
ліберально-демократичними.
Крім названих розділів антологія включає в себе
також коментар, іменний покажчик та дає коротку довідку про
авторів
В цілому антологія буде досить цікавою як для
професійних істориків, політологів, філософів так і для широкого
загалу, що проявляє інтерес до проблем моделей суспільного
розвитку, політичних ідеологій, минулого й майбутнього людської
цивілізації.
2. Кравченко П.А. Вітчизняний
культурно-історичний досвід у системі сучасного державотворення.
(Соціально-філософські аспекти). Київ, «Генеза», 2001. 332 с.;
наклад 1000 прим.
Монография принадлежит зав. кафедрой философии Полтавского
государственного педагогического университета им. В.Г. Короленка
и представляет собой солидное исследование, посвящённое анализу
национальных культурно-исторических традиций и современному
состоянию национальной духовности. В монографии пять глав,
содержится обширная библиография (322 названия); предисловие
написано вице-президентом НАН Украины, директором института
этнонациональных отношений и политологии Курасом И. Ценность
монографии не просто в актуальности затронутых проблем, а прежде
всего в глубине их анализа. В ІІІ, IV и V главах автор проводит
и убедительно обосновывает ту мысль, что становление
национальной государственности невозможно без и вне культуры,
поэтому формирование культурно-исторического сознания и
гражданской позиции личности автор считает непременным условием
успешного национально-государственного творчества.
3. Шмалей С.В. Екологічна особистість. Київ,
1999. 218 с.; тираж 300 прим.
В целом монография посвящена проблемам экологической педагогики
и экологической психологии, т.е. формированию личности как
носителя экологического императива. Ведь совершенно ясно, что
все благие порывы в отношении сохранения природы останутся лишь
пустым звуком, пока не будет сдвига в общественном и личном
менталитете. Значение монографии и заключается прежде всего в
том, что в ней предпринята попытка обоснования путей и
механизмов, которые должны вызвать духовную мутацию и привести к
формированию экологической личности. Теоретическая и
практическая ценность исследования поэтому несомненна.
Основные разделы монографии отражают богатство рассмотренных в
ней аспектов. Первая часть «Взаимодействия человека и природы
как проблема психологии». В ней рассмотрены предмет и задачи
экологической психологии; отношение к природе как предмету
психологического исследования; сущность и формы субъективного
восприятия природы. Во второй части «Механизмы формирования
субъективного отношения к природе» проанализированы перцептивный,
когнитивный и практический каналы восприятия субъектом природы.
Формирование субъективного отношения к природе представлено тем
самым в системе, а развитие общественного экологического
сознания в историческом срезе от архаики до современности. Два
раздела данной части специально посвящены анализу субъективного
отношения к природе в онтогенезе и в разных демографических
группах. В третьей части “Педагогические основы экологического
образования” рассмотрены история и перспективы экологического
образования; содержание педагогического процесса формирования
экологического сознания; принципы и методы экологической
психопедагогики. Библиография включает 153 названия на русском,
украинском и английском языках.
Следует добавить, что появлению данной монографии предшествовал
целый ряд публикаций на Украине и в Белоруссии, в том числе
монографического характера: Антропоэкологический словарь. Херсон
ИПК, 1996, 200 с.; Основы наркологии. Херсон, 1998, 208с.;
Диагностика здоровья. Херсон, 1994, 207с.
4. Заиченко Г.А. Сборник научных трудов (доклады, статьи,
философские заметки). Днепропетровск, Наука и образование, 2001.
274с.; тираж 300 экз.
Сборник вышел посмертно. Материал сгруппирован в три раздела: 1.
Статьи и письма. 2. Рецензии. 3. Статьи и рецензии,
опубликованные в соавторстве. В совокупности с монографией,
опубликованной при жизни, в 2000 году, сборник даёт хорошее
представление о разносторонности философских интересов Г.А.
Заиченко и глубине подходов к рассматриваемым проблемам
теоретико-философского процесса.
5. Шевченко В.І. Нарис філософської думки
чернігово-сіверщини (XI – початок XVIII ст.). Київ, Стилос,
1999. 104 с., тираж 300 прим.
Монография написана известным украинским
философом, специалистом по истории украинской философской мысли.
В монографии четыре раздела. В первом разделе исследуются
мировоззренческие процессы на территории Украины до XI века; во
втором – анализируется философская мысль Чернигово-Сиверщины XI
– XIII веков; в третьем – рассмотрены духовные процессы, которые
имели место в данном регионе с середины XIII в. по XVI в.
включительно. Четвертый раздел посвящён философской мысли
Чернигово-Сиверщины в XVII веке. Книга написана автором, который
влюблён в свою проблематику, компетентен в ней, поэтому на
монографии лежит печать подлинного профессионализма и
заинтересованности прошлым, настоящим и будущим философской
мысли Украины.
6. Прокофьев Ф.И. Общество: Проблемы
механизма и направ-ленности движения. Днепропетровск, 2000. 104
с., тираж 150 экз.
Доктор философских наук, профессор Прокофьев
Ф.И. является автором многих творчески содержательных публикаций.
В прежние годы им было опубликовано несколько монографий; издано
учебное пособие по философии, где он является и одним из авторов
и составитель-редактор. Настоящая монография – важная веха в
творческой эволюции ученого и педагога. Объектом теоретической
рефлексии в данном случае стало общество как социальная система,
механизмы его развития и общая траектория движения.
Оригинальность подхода Ф.И. Прокофьева в том, что в монографии
исследуется зависимость существования социума и направленности
его развития именно от жизнедеятельности индивида. Индивидный
подход к анализу общественной жизни тем и плодотворен, что
соединяет человека и историю, ибо генетически в начале
существует человеческая деятельность, а уж потом законы этой
деятельности.
7. Общественная жизнь и современность.
Днепропетровск, 2000. 167с., тираж 300 экз.
Под этим названием вышел сборник научных трудов
преподавателей Приднепровской академии строительства и
архитектуры (под редакцией доктора философских наук, профессора
Прокофьева Ф.И.). В сборнике 12 статей, тематика их самая разная,
но она центрируется общей темой, которая и заключена в названии
сборника. Читатель с интересом прочтёт статью Прокофьева Ф.И. –
«Общество: механизм движения, истоки»; Котова Ж.В. – «Возможность
философии соучастия»; Никитина Ю.И. – «Экзистенциализм и …
прагматизм» и др. Выпуск сборника – несомненная творческая удача
коллектива.
8.Философские концепции бытия. Минск, РИВШ БГУ, 2001. 124 с.,
тираж 200 экз.
Учебное пособие вышло под редакцией доктора философских наук,
профессора Яскевича Я.С., написано коллективом авторов кафедры
философии республиканского института высшей школы БГУ. В пособии
рассмотрены основные понятия и проблемы базисных разделов
учебного курса философии: метафизики, онтологии, философии
природы. Анализируется их генезис и основные этапы
содержательной эволюции, раскрывается специфика современной
интерпретации. Содержание пособие сгруппировано в три раздела:
1. Понятие метафизики, её предметное поле, цели и задачи; 2.
Онтология как философское учение о бытии; 3. Философия природы.
Авторы пособия: Яскевич Я.С., Барковская А.В., Вязовкин В.С.,
Кузнецова Л.Ф.
9. Учебно-мотедический комплекс: модульная технология
разработки. Учебно-методическое пособие. Минск, РИВШ БГУ, 2001.
118 с., тираж 500 экз.
Издание предназначено для преподавателей вузов и средних учебных
заведений, методистов, причастных к разработке
учебно-методических комплексов (УМК). Применение принципов
модульного обучения к построению учебного процесса
продемонстрировано в пособии на примере отдельных тем из курса
философии и культурологии: «Теория познания и философская наука»
(автор – Вязовкин В.С.) и «Культура древних цивилизаций» (автор
– Гафарова Ю.Ю.).
10. Кірпа Г.М., Пшінько О.М., Агієнко І.В. Залізниці України.
Історичний нарис. Дніпропетровськ, “Арт-Пресс”, 2001. 326 с.,
тираж 500 прим.
Монография включает в себя пять глав,
послесловие и библиографию из 65 названий. Посвящена истории
железнодорожного транспорта Украины. Но на самом деле содержание
монографии далеко выходит за рамки проблемы, очерченной её
названием. Первая глава “Роль шляхів сполучення в історії
цивілізацій” посвящена анализу транспорта как фактора
исторического прогресса и условия функционирования общества.
Вторая глава “Виникнення залізниці як принципово нового виду
транспорту” излагает историю появления и развития железных дорог
в мире на фоне развёртывавшейся в конце XVIII – начале XIX в.
промышленной революции в Европе. Этой же теме посвящена и третья
глава. В четвёртой главе рассмотрена история возникновения и
развития железнодорожного транспорта на Украине, а пятая
посвящена персоналиям, т.е. выдающимся деятелям железнодорожного
транспорта на Украине. Такой широкий, т.е. историко-культурный,
а не узко инженерный подход был возможен благодаря участию в
написании монографии Агиенко И.В., которая имеет диплом
инженера-путейца, окончила исторический факультет ДГУ и защитила
кандидатскую диссертацию по философии. Монография очень хорошо
иллюстрирована. Думается, что это уникальное издание привлечёт
внимание не только студентов-историков, студентов транспортных
вузов (по курсу «Введение в специальность»), но и широкий круг
читателей, не связанных с транспортными специальностями. И вот
ещё что хочется заметить. Настоящее исследование даёт яркий
пример того, каким плодотворным может быть участие
профессионального культуролога в написании книг по теории науки
и техники.
II._Материалы конференций
1. Філософські, культурологічні, релігієзнавчі аспекти
осмислення сучасного світу та їх науково-методичне значення.
Випуск I. Запоріжжя, ЗДІА, 2000 р., 295 с.; наклад 200 прим.
Сборник издан по материалам одноимённой
Всеукраинской конференции, которая проходила в сентябре 1999г. в
Запорожской государственной инженерной академии. Статьи
сгруппированы в три раздела, согласно работавшим секциям. Раздел
первый – «Материальный и духовный мир в философском осмыслении».
В нём обращают на себя внимание статьи: Барякин В.Н.
Концептуальные основы разработки теории экологически приемлемого
природопользования; Агиенко И.В. Антропокосмическая (ноосферная)
концепция человека как мировоззренческий ориентир будущего
тысячелетия; Кудинова А.А. Проблемы жизни и смерти в духовном
опыте человечества. Раздел II – «Материальный и духовный мир в
культурологическом осмыслении». В нём нельзя не отметить такие
статьи как: Гузенко В.А. Отражение кризисного состояния культуры
в философии XX века и пути выхода из кризиса; Смотрицкий Е.Ю.,
Шубин В.И. Сциентизм и технократизм как современная форма
фетишистского сознания и редукционистской методологии. Раздел
III – «Материальный и духовный мир в религиоведческом осмыслении»
- открывается интересной по форме и глубокой по содержанию
статьей Дементьевой В.В. – Мимикрия духовности на пороге XXI
века.
2. Християнство на порозі III-го тисячоліття:
філософсько-релігієзнавчі аспекти формування духовної культури.
Збірник теоретико-методичних праць. Запоріжжя, ЗДІА, 2000р.,
262с., наклад 200 прим.
В сборник включены тексты докладов и статей, что
были представлены участниками одноимённой научно-методической
конференции, которая состоялась в ноябре 1999г. в Запорожской
государственной индустриальной академии. В сущности, конференция
приурочена к юбилею христианства и это хорошо видно из тематики
опубликованных материалов. Целый ряд статей посвящены истории
религии и церкви на Украине (Игнатуша А.Е., Колисник О.В.,
Шугалёва И.М. и др.). Положительный момент религии в
формировании и сохранении сущности человека и социума
подчёркивается в статьях Гаевской С.Р., Гудимы И.П., Гузенко
В.А., Климовой А.В. и др. Барякин В.Н., Калижный В.С., Пашков
В.В. в своих статьях затронули проблемы формирования
религиоведческого образования на Украине. В целом, выход в свет
данного, равно как и предыдущего сборника материалов говорит об
активности научной и публикаторской деятельности кафедры
философии ЗГИА, которую возглавляет В.Н. Барякин.
3. Фальцфейновські читання. Збірник наукових праць. Херсон,
«Терра», 2001р.; 240с., тираж 300 прим.
Сборник издан по материалам II-й Международной
конференции «Фальцфейновские чтения», которая состоялась в
апреле 2001г. в Херсонском государственном педагогическом
университете. I-е чтения проходили в апреле 1999г. Организатором
данных чтений, а они становятся традиционными, выступил
психолого-естественнонаучный факультет университета, деканом
которого является активный пропагандист экологического знания
Шмалей Светлана Викторовна. Работали секции: 1. Экология
растения. Экологическое просвещение. 2. Экология животного.
Экологическое образование. 3. Экология человека. Экологическое
образование. 4. Геоэкология. Агроэкология. Экологическое
просвещение. Экотуризм. Сборник скомпонован таким образом, что
отражает проблематику всех секций. Особенно заслуживают внимания
такие статьи как: Шмалей С.В. Основы формирования
антропоэкологической аксиоматики; Агиенко И.В., Смотрицкий Е.В.
Природа, культура и экологическая проблема; Барякин В.Н.
Биоэгидология: философско-экологические основания по
формированию новой научной дисциплины; Барякин В.Н.
Социально-экологические инварианты обозримого будущего Украины:
философский анализ; Бушаков В.А., Дрогобыч Н.Е. Этимология
названия Аскания-Нова; Гребенник Т.А. О некоторых аспектах
деятельности представителей семьи фальц-фейнов и Скадовских в
Херсонском земстве; Куликова Л.Б. Овощи и фрукты в античных и
славянских легендах; Маяцкий Г.Б., Черняков Д.А. О функциях
биосферных заповедников и многое другое.
4. Сучасні екологічні проблеми та молодь. Запоріжжя, ЗДІА,
2001, 260с., тираж 200 примірників.
Сборник издан по материалам одноимённой
научно-практической конференции, которая прошла в июне 1999г. в
Запорожской государственной индустриальной академии. Редактор –
заведующий кафедрой философии ЗГИА чл.-кор. Международной
Академии экологии и безопасности жизнедеятельности. Статьи,
помещённые в сборнике, отражают обеспокоенность научного
сообщества за судьбу биосферы и вообще планеты Земля. В порядке
примера укажем на такие статьи как: Барякин В.Н. Хортица как
памятник национального богатства и памятник национального
наследия Украины; Шмалей С.В. Вода як чинник здоров’я;
Смотрицкий Е.Ю., Шубин В.И. Экологические императивы инженерной
деятельности и др.
Філософія.
Культура. Життя. вип..17, Дніпропетровськ, 2002.
|
